Николя, 53 - 12 сентября 2013 01:49

Білим було моє рішення, білим був мій світ, на білому ти написав, з білого було щастя. Так народилася ще одна історія кохання...
Вже з першого погляду відчувала твою силу, відверто боролася з тим почуттям, сховалася, але чекала, все-таки знайшла момент схопитися за шанс. Ти повернувся. Відверте-запитання – відповідь. Все ж не могла заспокоїтись. Щире, по-дитячому щире почуття підкралося. Ідеальний, такий, що притягує погляд, подобалось усе, намагалась запам’ятати кожну дрібничку.
Жила Тобою! Спочатку боялась, а що як ти десь зникнеш- не уявляла що робитиму, вже не хотіла без тебе. Знала – ти вже в серці, ще трошки і скажу про свої почуття. Хоча б частину тебе, хвилину твого життя, одне слово, дотик...
Таким міцним був той зв’язок – здається від вогню, що горів між нами можна було зігріти цілий світ, за спиною росли крила. Посміхалася, світилася, горіли очі, вони і зараз горять, коли думаю про тебе.
Чекала, завжди чекала, трохи стомлювалася, але продовжувала чекати. Найстрашнішими були думки, що ти сильніший за Любов, зречешся нас заради правди
Несказані слова, непролиті сльози, німі запитання і страх.
Щодня приносимо в жертву найдорожче почуття. Платимо за несміливість глянути один одному в душу.
А білий колір мені все ще личить...

• 
• 
•