МонтажнеГГ, 45 - 19 февраля 2008 12:49

М[FONT=Geneva]ОТУЗКА

Над залитими місячним сяйвом ланами лунала пісня Діда. Санка тривожно підняла голову від пуку трав, який був замісто подушки, та сховала глибше у колючу траву, дрижачи усім тілом, та впилася ногтима в землю під устілкою. Прокинулися чурбаки в ліжках. Заскрипіли пружини диванів.
Дідкова пісня кликала до себе. Прислуховуючись у своїй схованці до переливів Дідкова голосу Санка раптом зрозуміла кого він кликав.
Дід ніколи не міг зміритися з Санкиним існуванням. Для нього завжди було викликом чиясь незалежність. Усі люди де можна було почути Дідові пісні, більш-менш були його чурбаками, “слухачами”, чи під прямим впливом його пісень, чи через слухачів.[/FONT]

***

[COLOR=darkblue]Шла вторая неделя командировки. Бестолковая метушня по лесам, болотам Житомирщины надоела хуже горькой редьки. Неприхотливый и реально проходимый уазик может служить домом не более двух дней. Потом начинается тоска по чистым простыням, мягким кроватям.
[/COLOR]
***

[FONT=Geneva]Існування Санки Дідко проґавив мабуть із-за того що на протязі довгих років ніхто не міг йому протиставити. І те що одна з батрачок понесла, та й ще незнамо від кого, для Дідка мало значення не більш чім нове теля у стаді.
[/FONT]
***

[COLOR=darkblue]Тело требовало горячей ванны вместо прохладных и пахнущих тиной и птичьим пометом ставков. Чувствуя себя полным «дитем асфальта» тоскую по суете города и не в радость живописные виды затерянных уголков украинского Полесья где, по-моему, еще водятся живые партизаны.
[/COLOR]
***

[FONT=Geneva]Але ж бо Санка, чи Бісанка, як її кликали усі, дуже рано почала бачити Дідкове ворожіння. Дід, який назовні був худорлявим, нічим не примітним селюком, прибрав до своїх рук усі навколишні села. Голови, усі більш-менш заможні хазяї були його чурбаками. Назовні кожний з цих шановних, та дещо гонористих, чоловіків жив своїм розумом та законом предків.
[/FONT]
***

[COLOR=darkblue]Странный загадочный мир открывался мне: современные трейлеры, проносящиеся мимо древних сараев, хотелось сказать мне, но на языке вертится слово «лабазы», поворот дороги и корпуса заводов сменяет пастораль достойная кисти Шевченко в его «Мальовничій Україні».
***[/COLOR]
[FONT=Geneva]Але Дідко усе і усіх тримав у своїх руках. Бісанка (це прізвисько також дав Дід) жила тихою мишею на хуторці Дідка. Дикувата, мала для своїх років, одягнена у якісь лохміття.[/FONT]

• 
• 
•